Незрозумілі явища на Землі і в космосі

Існує багато аномалій, за якими дослідники стежили роками, і про які нам стало відомо лише зараз.

З кожним роком вчені все частіше стикаються з явищами на нашій планеті, які не можуть пояснити.

У США неподалік від міста Санта-Крус (штат Каліфорнія) знаходиться одне з найзагадковіших місць на нашій планеті – зона Прейзера. Тут не працюють закони фізики. Так, наприклад, люди однакові на зріст, що стоять на абсолютно плоскій поверхні будуть здаватися один – вище, а інший – нижче. Виною всьому аномальна зона. Дослідники відкрили її ще в 1940 році. Але за 70 років вивчення цього місця вони так і не змогли зрозуміти, чому так відбувається.

У центрі аномальної зони Джордж Прейзер на початку 40-х років минулого століття побудував будинок. Однак, вже через кілька років після будівництва будинок нахилився. Хоча цього не повинно було статися. Адже він побудований з дотриманням всіх правил. Стоїть на міцному фундаменті, всі кути всередині будинку складають 90 градусів, а дві сторони його даху – абсолютно симетричні одна одній. Кілька разів цей будинок намагалися вирівняти. Міняли фундамент, ставили залізні опори, навіть перебудовували стіни. Але будинок щоразу повертався в попереднє положення. Вчені пояснюють це тим, що в місці, де побудований будинок, порушено магнітне поле землі. Адже навіть компас тут показує абсолютно протилежну інформацію. Замість півночі вказує південь, а замість заходу – схід.

Ще одна цікава властивість цього місця: люди не можуть перебувати тут довго. Вже через 40 хвилин перебування в зоні Прейзера, людина відчуває незрозуміле відчуття тяжкості, паморочиться голова, частішає пульс. Довге перебування може викликати раптовий серцевий напад. Учені поки не можуть пояснити цю аномалію, відомо одне, що така місцевість може, як добре впливати на людину, наділяючи її силою і життєвою енергією, так і погубити її.

Дослідники загадкових місць нашої планети, за останні роки дійшли до парадоксального висновку. Аномальні зони існують не тільки на Землі, але і в космосі. І не виключено, що вони взаємопов’язані. Мало того, деякі вчені вважають, що вся наша Сонячна система є свого роду аномалією у Всесвіті.

Вивчивши 146 зоряних систем, які схожі на нашу сонячну, дослідники з’ясували: чим більше планета, тим ближче вона знаходиться до своєї зірки. Ближче до світила знаходиться найбільша планета, потім слід поменше і так далі.

Однак в нашій сонячній системі все якраз навпаки: найбільші планети – Юпітер, Сатурн, Уран і Нептуп – знаходяться на околиці, а найменші розташовуються найближче до Сонця. Деякі дослідники навіть пояснюють подібну аномалію тим, що нібито наша система штучно кимось створена. І цей хтось спеціально розташував планети в такому порядку, аби подбати про те, щоб із Землею та її мешканцями нічого не сталося.

Наприклад, п’ята планета від Сонця – Юпітер – це справжній щит планети Земля. Газовий гігант знаходиться на нетиповій для такої планети орбіті. Він, немов спеціально розташований так, щоб служити своєрідною космічною парасолькою для Землі. Юпітер виконує роль своєрідної «пастки», перехоплюючи об’єкти, які інакше потрапили б на нашу планету. Досить згадати липень 1994 року, коли фрагменти комети Шумейкер-Леві з величезною швидкістю врізалися в Юпітер, площа вибухів тоді була порівняна з діаметром нашої планети.

У будь-якому випадку, наука зараз ставиться до питання пошуку і вивчення аномалій, а також спробі зустріти інших розумних істот дуже серйозно. І це приносить свої плоди. Так, раптово вчені зробили неймовірне відкриття – в Сонячній системі є ще дві планети.

Міжнародна група астрономів нещодавно опублікувала ще більш сенсаційні результати досліджень. Виявляється, в давнину нашу Землю освітлювали одразу два сонця. Це сталося приблизно 70 тисяч років тому. На околицях Сонячної системи з’явилася зірка. І наші далекі предки, які жили в кам’яному столітті, могли спостерігати сяйво відразу двох небесних світил: Сонця і загадкової гості. Цю зірку, яка гастролює по чужим планетарним системам, астрономи назвали зіркою Шольца. На ім’я першовідкривачіа Ральфа-Дітера Шольца. У 2013 році він вперше ідентифікував її як зірку, яка відноситься до класу найближчих до Сонця.

Розмір зірки дорівнює одній десятій частині нашого Сонця. Скільки часу небесне світило пробуло в гостях у Сонячної системи, точно невідомо. Але в даний момент зірка Шольца, за підрахунками астрономів, знаходиться на відстані 20 світлових років від Землі, і продовжує від нас віддалятись.

Про величезну кількість аномальних явищ розповідають астронавти. Однак, часто їх спогади довгі роки приховують. Люди які побували в космосі, неохоче розкривають таємниці, свідками яких вони були. Але іноді астронавти виступають із заявами, які стають сенсацією.

Базз Олдрін – друга людина після Ніла Армстронга, який ступив на Місяць. Олдрін стверджує: він спостерігав космічні об’єкти невідомого походження задовго до свого славетного польоту на Місяць. Ще в 1966 році. Олдрін тоді здійснював вихід у відкритий космос, і його колеги побачили поруч з ним якийсь незвичайний об’єкт – яскраву фігуру з двох еліпсів, яка практично миттєво переміщалася з однієї точки простору в іншу.

Якби дивний яскравий еліпс бачив тільки один астронавт Базз Олдрін, то це можна було б списати на фізичні і психологічні перевантаження. Але невідомий об’єкт засікли і диспетчери командного пункту

Американське космічне Агентство офіційно в липні 1966 визнало: об’єкти, які бачили астронавти, класифікувати неможливо. Їх не можна віднести до розряду відомих науці явищ.

Найдивовижніше, що всі космонавти і астронавти, що побували на орбіті Землі, згадували про дивні явища в космосі. Юрій Гагарін неодноразово розповідав в інтерв’ю, що чув на орбіті гарну музику. Космонавт Олександр Волков, який тричі побував у космосі, говорив, що виразно чув гавкіт собаки і дитячий плач.

Деякі вчені вважають, що протягом мільйонів років весь простір Сонячної системи знаходиться під пильним наглядом позаземних цивілізацій. Всі планети системи у них під ковпаком. І ці космічні сили – не тільки спостерігачі. Вони рятують нас від космічних загроз, а часом і від самознищення.

11 березня 2011 року в 70-ти кілометрах від східного узбережжя японського острова Хонсю відбувається землетрус потужністю 9 балів за шкалою Ріхтера – найсильніший за всю історію Японії.

Центр цього руйнівного підземного поштовху знаходився в Тихому океані, на глибині 32 кілометри нижче рівня моря, тому він викликав найпотужніше цунамі. Величезній хвилі треба було всього 10 хвилин, щоб дійти до найбільшого в архіпелазі острова Хонсю. Багато японських прибережних міст просто змило з лиця Землі.

Але найстрашніше сталося на наступний день – 12 березня. Вранці, о 6 годині 36 хвилин, вибухнув перший реактор атомної електростанції Фукусіма. Почався витік радіації. Уже в цей день в епіцентрі вибуху гранично допустимий рівень забруднення був перевищений в 100 тисяч разів.

На наступний день вибухає другий блок. Біологи і радіологи впевнені: після таких величезних витоків, зараженою має стати мало не вся земна куля. Адже вже 19 березня – всього через тиждень після першого вибуху – перша хвиля радіації досягла берегів США. І за прогнозами, радіаційні хмари повинні були потім рушити далі …

Однак цього не сталося. Багато хто в той момент повірили – катастрофи всесвітнього масштабу вдалося уникнути тільки завдяки втручанню якихось нелюдських, а точніше сказати – позаземних – сил.

Ця версія звучить як фантастика, як казка. Але якщо простежити кількість аномальних явищ, які в ті дні спостерігали жителі Японії, можна зробити вражаючий висновок: кількість побачених НЛО було більше, ніж за останні півроку по всьому світу! Сотні японців сфотографували і зняли на відео неопізнані об’єкти в небі.

Дослідники абсолютно впевнені – радіаційна хмара, яка не несподівано для екологів, і всупереч прогнозам синоптиків, розсіялося лише завдяки діяльності цих дивних об’єктів у небі. І таких дивовижних ситуацій було безліч.

У 2010 році вчені відчули справжній шок. Вони вирішили, що отримана довгоочікувана відповідь від братів по розуму. Зв’язковим з прибульцями міг стати американський апарат «Вояджер». Він був запущений до Нептуну 5 вересня 1977 року. На його борту була і дослідницька апаратура, і послання для позаземної цивілізації. Вчені сподівалися, що зонд пройде близько планети, а потім покине Сонячну систему.

Ця платівка-носій містила загальні відомості про людську цивілізацію у вигляді найпростіших малюнків і аудіозаписів: вітання на п’ятдесяти п’яти мовах світу, дитячий сміх, звуки живої природи, класичну музику. При цьому чинний на той момент американський президент, Джиммі Картер, взяв участь у записі особисто: він звернувся до неземному розуму із закликом до миру.

Більше тридцяти років апарат транслював прості сигнали: свідоцтва нормального функціонування всіх систем. Але в 2010 році сигнали «Вояджера» змінилися, причому тепер розшифровувати інформацію від космічного мандрівника потрібно було не інопланетянам, а самим творцям зонда. Спочатку, зв’язок з зондом раптово розірвалася. Вчені вирішили, що, через тридцять три роки безперервної роботи, апарат просто дав збій. Але буквально через кілька годин «Вояджер» ожив і почав транслювати на Землю дуже дивні сигнали, набагато складніші, ніж були до цього. На даний момент сигнали так і не розшифровані.

Багато вчених упевнені, що аномалії, які таяться в кожному куточку Всесвіту, насправді, всього лише ознака того, що людство ще тільки починає свій довгий шлях до пізнання світу.

Поширити
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *